Кремлівська дипломатія давно страждає на специфічну ментальну недугу – фіксацію на міфічних «духах». Спочатку кремлівські старці з подачі Лаврова молилися на вигаданий ними ж «дух Анкориджу» (про який у США ніхто й не чув), тепер помічник Путіна Юрій Ушаков урочисто оголосив про народження «духу Пекіну». Щоправда, цей новий дух більше скидається на запах безвиході, який дедалі сильніше тхне від російського газового сектора. 25-й за ліком візит Путіна в Китай разом з ескадрильєю олігархічних бізнес-джетів мав стати тріумфом підписання угоди щодо газопроводу «Сила Сибіру – 2». Минулого разу, у вересні 2025 року, вже був готовий «меморандум, який має юридичну силу» про будівництво. Голова «Газпрому» Міллер тоді вжив саме це формулювання, наполягаючи, що «це стане найбільшим та найбільш капіталомістким газовим проєктом у світі». Хоча Китай офіційно не підтвердив цього. Багато хто тоді припустив, що це була така собі «східна хитрість». Але, як показав час, Пекін залишається непохитним щодо нарощування постачань російського газу. 21 травня 2026 року за підсумками нового візиту до Піднебесної формулювання Кремля вже були вкрай песимістичними. А Китай знову вказав Москві на її справжнє місце у своєму «харчовому ланцюжку». Читати |