Пропонуємо до вашої уваги найбільш резонансні новини тижня, які стосуються війни в Україні |
|
| |
|---|
|
24 серпня в Києві пройшло перше очне установче засідання «Коаліції охочих» (Coalition of the Willing). Гібридний формат зустрічі, який зібрав 24 серпня представників 30 країн із 37 учасниць коаліції (як фізично присутні в столиці, так і по відеозв'язку), засвідчив важливу трансформацію: Захід переходить від стратегії «екстреної реанімації» до системної інституалізації української обороноздатності. Росія, яка планувала стрімко «демілітаризувати» Україну, на 35-й рік її Незалежності домоглася абсолютно протилежного: європейські оборонні гіганти офіційно передають Києву секретні технології для локального виробництва далекобійних ракет. Засідання «Коаліції охочих» 24 серпня 2026 року стало не просто символічним жестом до Дня Незалежності. Воно зафіксувало стратегічну трансформацію: Україну переводять зі статусу держави, що воює за рахунок зовнішніх поставок, у статус європейського оборонного хаба. Згода Великої Британії на передачу технологій виробництва крилатих ракет SCALP/Storm Shadow та інтеграція українського ОПК в європейський простір за «Данською моделлю» – це інвестиції в майбутнє, де Київ зможе забезпечувати себе зброєю відплати самостійно. Водночас саміт оголив гострі проблеми сьогодення: критичну нестачу перехоплювачів ППО напередодні зими та загрозливу бюджетну діру в 27 мільярдів доларів, прямої відповіді на яку Захід поки що не дав (за винятком траншу ЄС та норвезьких гарантій на 2027 рік). Союзники демонструють готовність підтримувати Україну «стільки, скільки знадобиться», проте відтепер ця підтримка набуває форм прагматичних спільних підприємств, антибалістичних коаліцій та жорсткого економічного тиску на Росію. Наступна зустріч коаліції, запланована вже на вересень. Вона стане першим тестом на те, наскільки швидко «святкові обіцянки» серпневого Києва перетворяться на ракети, встановлені на пускових, та закриті фінансові діри. Зима не пробачає зволікань. Читати далі |
|
| 26.08.2026 Зеленський нагородив Маска орденом Свободи Також нагородив орденами Свободи лідерів низки європейських держав, зокрема президента Естонії Алара Каріса, президента Литви Гітанаса Наусєду, президента Фінляндії Александра Стубба і прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Стьоре. |
|
|
|---|
|
Перемога має імена: Укрінформ випускає книгу про українських командирів |
|
Масштабний проєкт, який об’єднав більше двадцяти історій українських командирів та їхніх підрозділів, підготовлених на основі інтерв’ю, що виходили в агентстві упродовж року. «Це історії командирів різних рангів і родів військ, які ухвалюють рішення там, де немає права на помилку. Розповіді про силу, відповідальність, мужність і людей, за якими стоять тисячі життів. Ми документуємо війну, бо перемога має імена», – зазначають в Укрінформі. Серед героїв книги – нинішні керівник Офісу Президента Кирило Буданов та заступник керівника ОП Павло Паліса, командир легендарного взводу снайперів «Привиди Бахмута» Олександр «Привид», начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Олег Іващенко, командувач Нацгвардії Олександр Півненко, командувач Сухопутних військ ЗСУ Геннадій Шаповалов. |
|
|
|---|
|
Як удари по Wildberries руйнують воєнну логістику та економіку РФ |
|
|
|---|
|
У ніч проти 26 серпня українські дрони вдруге атакували логістичний центр Wildberries у Котовську Тамбовської області. Загалом Сили оборони України завдали понад три десятки ударів по складах російського гіганта онлайн-торгівлі Wildberries. Чому ці логістичні хаби опинилися під прицілом? Річ у тім, що Wildberries давно перестав бути просто сайтом для покупок – це потужний логістичний та фінансовий хаб, який працює прямо на воєнну машину Кремля. Центр стратегічних комунікацій розібрався, як маркетплейс допомагає війні РФ проти України, які збитки він уже поніс, та пояснюємо, чому атаки на склади Wildberries – це не удари по приватному бізнесу, а удар по «сірому» імпорту товарів подвійного призначення, воєнній логістиці та фінансовій стійкості РФ. Історія Wildberries тривалий час подавалася російською пропагандою як ідеальна казка про класичний self-made бізнес. Заснований у 2004 році подружжям Тетяною та Владиславом Бакальчуками як сервіс із перепродажу одягу з німецьких каталогів, майданчик швидко перетворився на гігантського монополіста. Уже у 2012 році компанія обігнала за відвідуваністю Ozon, а до кінця десятиліття перетворилася на універсальний ритейлер, чий оборот у 2019 році сягнув 223,5 млрд рублів. Статки родини Бакальчуків становили більше $13 млрд, а сама Тетяна Кім (Бакальчук) поступово увійшла до кіл, наближених до Кремля, – аж до членства в центральному штабі пропутінського «Загальноросійського народного фронту» та консультативній раді Мінпромторгу РФ. Проте за цивільною фасадною вивіскою «російського Amazon» ховався системний процес перетворення комерційної платформи на інтегровану частину кремлівського режиму. У 2024 році відбулася показова угода зі злиття Wildberries із найбільшим оператором зовнішньої реклами Russ, яку публічно підтримав Путін. Контроль над компанією фактично перейшов до структур, пов'язаних із підсанкційним олігархом Сулейманом Керімовим та адміністрацією президента РФ. Це стало своєрідною «платою за дах» і остаточно перевело ритейлера під жорсткий державний контроль. |
|
Воєнне літо-2026: у динаміці лінії фронту перевага – за Україною |
|
Росія розраховувала на масштабний успіх, але зіткнулася з українськими контратаками, логістичним тиском і дефіцитом резервів
Планувати літній наступ у Москві намагалися за вже звичними шаблонами, розраховуючи, що поява «зеленки», суха погода та накопичений за зиму людський ресурс дозволять каталізувати успіх. Проте реальність бойових дій 2026 року показала, що стандартні російські лекала більше не працюють так, як того вимагають у Кремлі: літня кампанія противника фактично заблокована і зведена до боїв тактичного значення. Росіяни не лише не виконали своїх головних завдань на ключових напрямках, а й опинилися у ситуації, коли їхні здобутки нівелюються ефективними контратакуючими діями та логістичним тиском з боку України. Наступальний запал ворога згасає, змушуючи російський генштаб гарячково шукати нові джерела поповнення живої сили для майбутньої осінньо-зимової хвилі. Разом з експертами підбиваємо попередні підсумки цього воєнного літа: що вдалося і не вдалося російським окупантам та Силам оборони України, а також чого чекати від фронту в найближчі місяці. |
|
|
|---|
|
Шлях до технологічних переваг у війні майбутнього |
|
Військові інновації війни розвиваються ще більш стрімко, але в цілому їх траєкторія окреслилася: світ рухатиметься у бік дешевих та масових озброєнь, які однак будуть нарощувати власну «технологічність». Це відбуватиметься на тлі розмивання військового й цивільного секторів – кожен мешканець країни-комбатанта стає учасником війни. Другою глобальною тенденцією стане трансформація функціоналу традиційних озброєнь, частина яких уже почала втрачати актуальність. Третій тренд матиме планетарний розмах: відстань до цілі або об’єкту ураження взагалі не матиме значення. Жодна точка планети не буде безпечною: системи розвідки у складі мереж досягають світового рівня; системи ураження досягають цілей за рахунок ШІ, як у операції «Павутина». Четверте – війни набудуть характеру безперервних, вкрай виснажливих для економік мультидоменних операцій. Нарешті, п’ятий символ війни – час передачі даних. Він розвиватиметься у такі феєричні форми, що усі бойові дії відбуватимуться онлайн. Штучний інтелект (ШІ) буде майже в усіх системах озброєнь, однак головні рішення поки прийматимуть люди. Якою буде зброя нових війн? |
|
|
|---|
|
Сергій Кислиця, перший заступник голови Офісу Президента |
|
|
|---|
|
Станом на кінець літа переговорний трек за участю США щодо припинення війни перебуває на паузі, а перспективи проведення нових переговорів із Росією залишаються невизначеними. Водночас, за даними ЗМІ, французькі, німецькі та британські дипломати працюють над створенням власного формату перемовин про мир в Україні. Укрінформ поговорив із першим заступником керівника Офісу Президента Сергієм Кислицею про те, як Україні діяти за таких умов, на що розраховує Путін цієї зими, які пропозиції Київ передав американській стороні, чи достатньо Україна використовує можливості у відносинах зі США та на кого може розраховувати у протистоянні російській агресії. |
|
|
|---|
|
Україна закликає партнерів ввести санкції проти понад 100 російських виробників балістики - Власюк |
|
Україна очікує від міжнародних партнерів синхронізації санкцій щодо ідентифікованих російських підприємств-виробників балістики, а також посилення експортного контролю за іноземними компонентами. Про це на пресконференції у Києві повідомив уповноважений Президента з питань санкційної політики Владислав Власюк, розкривши деякі деталі спеціального санкційного плану протидії російському виробництву балістичних ракет, передає Укрінформ. «Один із перших пунктів нашого плану – це максимальна синхронізація. Тобто в усіх юрисдикціях країн, які приймають санкції проти Росії, всі ідентифіковані нами російські виробники балістичних засобів ураження повинні бути санкціоновані. Файли остаточно передані партнерам кілька тижнів тому. Мова йде про 100 плюс підприємств», – зазначив Власюк. За його словами, українські фахівці очікують у вересні-жовтні цього року внесення всіх ідентифікованих російських виробників балістики до санкційних списків союзників. |
|
Чому Південна Корея стримує постачання зброї Україні |
|
|
|---|
|
Головною причиною стриманості Південної Кореї із допомогою Україні є військовий союз між Москвою та Пхеньяном. Проте й за цієї обставини політична гнучкість і юридичні нюанси дозволяють Сеулу підтримувати Україну. Повномасштабна війна в Україні та радикальне зближення Росії із КНДР змусили Південну Корею переглянути свою зовнішню політику. Однак попри статус одного з найбільших виробників зброї у світі та тиск із боку західних партнерів, Сеул продовжує офіційно відмовляти Україні у постачанні летального озброєння. Ця позиція пов’язана із внутрішнім законодавством, безпековими ризиками та фундаментальною трансформацією відносин між двома Кореями. |
|
Як Москва змінювала риторику щодо Дня Незалежності України |
|
24 серпня білоруський правитель Олександр Лукашенко привітав українців із 35-ю річницею Дня Незалежності. Він казав про «віковічні дружні та родинні зв'язки», бажав українцям здоров'я і процвітання, а Україні — миру та щастя. Окремо висловив надію, що Мінськ і Київ колись відновлять співпрацю на засадах довіри, поваги та рівноправності. Усе це зараз, звісно, звучить цинічно з огляду на особисту роль Лукашенка у російській агресії проти України. Але сама інтонація привітання білоруського диктатора показова: навіть він, союзник Путіна, змушений визнати, що 24 серпня — це свято української державності. Колись подібна риторика (нехай і не завжди щиро, особливо на тлі проблем із Кримом, Чорноморським флотом і, зокрема, Севастополем) лунала й з Москви. Але в 1990-х і початку 2000‑х незалежна Україна в її витаннях ще існувала як факт, із яким вона вимушена була рахуватися. Це й робить цікавою еволюцію кремлівських поздоровлень до 24 серпня: від «зміцнення української держави» — до тези про неї як «анти-Росію». |
|
Україна в умовах війни змогла вразити парадом Незвичний парад відбувся у столиці України з нагоди 35-ї річниці Незалежності. Поки основні урочистості тривали на Софійській площі, Хрещатиком проїхали українські НРК, у небо підняли українські літаки та БпЛА, а по Дніпру пропливли морські дрони. |
|
|
|---|
|
|
|
