Всім привіт!Нещодавно я згадувала ту першу ніч, коли ми проснулися від вибухів за вікном. Які почуття ми тоді мали? Хтось розповідає, що заціпенів від неможливості усвідомлення того, що трапилося, хтось схопив тривожну валізку і дітей і чимдуж погнав по трасі у бік кордону. А я, зізнаюся, переймалася через журнал. Дивилася у вікно на місто, яке миттєво ожило, і все думала і думала, яка ж стаття буде виглядати доречною в такий момент. І розуміла, що нема у нас такої статті й бути не може. |
