| Багато хореографів у різних театрах світу створювали балети «Пульчинелла» і «Весна священна» як дві окремі постановки, що могли існувати й одна без одної. Львівська опера ж вирішила створити єдиний цілісний твір, у якому ці два балети з такою різною за стилем музикою є частинами одного дійства. «Пульчинелла» – символ реальності (комедія, жарт, віртуальна гра), всього того, що приховане під маскою і готове змінюватися з хитрістю, відповідно до обставин; того, що видається за правду і відвертає нашу увагу від другорядних подій. «Весна священна» натомість є правдивою реальністю, яка живе в середині нас, у глибинних підсвідомих вимірах, і впливає на всі наші рішення. Отже, з одного боку, маска, під якою ховаємо своє «я», з іншого боку – «я» постає як істина. Нова хореографічна вистава «Правда під маскою» намагатиметься показати обличчя життя та його грані й прокласти нову дорогу між добром і злом, між любов’ю і фарисейством… Між балетами видатного композитора ХХ століття Ігоря Стравінського «Весна священна» (1913) і «Пульчинелла» (1920) – невелика часова дистанція, однак вони є показовими для зовсім різних етапів творчості митця. Якщо перший (ранній) пов’язується дослідниками зі зверненням до фольклорної тематики, то вже «Пульчинела» – це перший крок Стравінського в напрямку неокласицизму. На сцені Львівської національної опери впродовж однієї вистави під назвою «Правда під маскою» два кардинально різні балети Стравінського несподівано постануть у цілісній єдності через модерну пластику італійського хореографа Марчелло Алджері, режисурі генерального директора-художного керівника театру Василя Вовкуна та під орудою відомого американського диригента українського походження Теодора Кучара. | |
